Про українську жінку написано багато. Дуже багато. І все одно – замало. Бо її образ змінюється разом із часом. Вона може бути ніжною мамою, сильною берегинею, сміливою захисницею, волонтеркою, вчителькою… іноді всім одразу. У поезії цей образ особливий. Теплий. Живий. Трохи сумний і дуже світлий. Саме тому вірші про українську жінку читають і діти, і дорослі – на святах, у школах, на концертах, просто вдома. У цій добірці зібрано різні тексти: прості дитячі рядки, короткі поезії та гарні вірші про українську жінку, які можна використати для виступів або привітань.
Гарні вірші про українську жінку
Українську жінку часто описують через красу природи – калину, пшеницю, синє небо. Це давня поетична традиція.
Вірш про красу української жінки
Українка — мов ранкова роса,
Що на сонці тихо виграє.
В її погляді — сині небеса,
В її серці — пісня ще живе.
Вона йде крізь бурі і роки,
Не схиляє голову свою.
І тримає світ в своїй руці,
Наче долю, світлу і нову.
Кажуть часто — сила у чоловіках.
Може й так… але в житті не раз
Українська жінка у віках
Рятувала світ, рятує й нас.
Ах! Українська жінка – дивовижна!
Краса у неї із роси й води.
Чарівна і розумна, дуже ніжна,
Чутлива й поміркована завжди.
Весь час у праці, вміє все зробити,
З дітьми погратись, розказать казки…
Зварити борщ, вареники зліпити,
А для гостей – смачні медовики.
У хаті в неї вишукано й чисто,
Чарівні квіти в вазі на столі.
Вона всміхатись вміє променисто,
Усі доглянуті у радості й теплі.
А як погляне – серденько холоне!
А заспіває – мовкнуть солов’ї.
А щирим словом до душі пригорне,
Й піснями відізвуться всі гаї…
Вона прекрасна! Просто чарівниця!
У серці мудрість, ніжність й доброта.
І на обличчі посмішка іскриться,
Хоч доленька буває непроста.
Складаю шану жінці України
І хочу, щоб завжди вони цвіли.
Немає в світі жодної країни,
Де б кращі за укрАїнок були.
Красиві личком, пишні - наче кралі,
У їхніх ніг султан лежав колись.
Напевно буде друзі так і далі…
Хіба ж вони у нас перевелись.
Сестра, кохана, мамця, чи бабуся
Родили нас і вивели в життя.
В них теплі руки, я на них дивлюся,
Бо їх зростила матінка земля.
Мої красуні, я пишаюсь Вами
І хочу, щоб щасливі Ви були.
Щоб у душі дзвеніло слово – мама,
Вас шанували доньки і сини.
Вірш “Найкраща в світі жінка — українка”
Найкраща в світі жінка - українка.
У ній сплелись і розум, і краса,
Вона тендітна й ніжна, ніби квітка,
А глибина очей - мов небеса...
Вона уміє бути чарівною,
Та в той же час - і скромна, і проста.
Не зіпсувати косу сивиною,
І зморшкам не затьмарити уста...
Вона і щира, й добра, і мрійлива,
А її голос - чисте джерело.
Вона посеред інших - особлива,
Бо завжди випромінює тепло.
Про чуйне її серце пишуть вірші,
Кричать журнали з перших сторінок.
Бо ж українка - це найкрасивіша
На всій планеті жінка із жінок!...
Вірші про українську жінку для дітей
Дітям краще підходять короткі, ритмічні тексти. Їх легко запам’ятати й розповісти на святі або у школі.
Дитячий вірш про українську жінку
Українська мама мила,
Наче сонечко ясне.
Колискову тихо співала,
Коли спати час прийде.
В неї очі — мов волошки,
Руки — лагідні завжди.
І любов її безмежна
Зігріває всі світи.
Я росту і добре знаю —
Є на світі диво-скарб:
Українська мама рідна,
Найцінніший в світі дар.
Мама, мамочка, матуся,
Я до неї пригорнуся.
Вона в мене — українка,
Як калинова гілка!
Вміє співати, вміє навчати,
Буду я маму завжди шанувати!
До барвистого віночка
вишиваночка-сорочка,
фартушок, і чобітки,
й різноколірні стрічки.
Це Оленка-українка.
Як вона співає дзвінко!
Як сміються оченята!
Як танцюють ноженята!
Такі вірші про українську жінку для дітей часто звучать на шкільних святах, до Дня матері або на тематичних заходах.
Вірші про українських жінок сьогодні
Сучасна поезія про українських жінок стала сильнішою. У ній з’явилося більше правди. Більше болю. Але й більше гордості. Сьогодні українська жінка – це не тільки символ краси. Це символ сили. Ось короткий сучасний вірш.
Українські жінки — мов крила,
Що тримають країну в небі.
Вони тихо несуть свою силу
І не просять нічого для себе.
Вони вірять. Чекають. Моляться.
Пишуть листи у нічній тиші.
І коли Україна бореться —
Вони поруч. Завжди. Найближчі.
Коли усміхається жінка,
То сонце виходить з-за хмари
І б"є в золотії литаври,
Коли усміхається жінка.
Як в жінки сльоза на обличчі
Й душа її плаче від горя -
Навколо все сіре й порожнє,
Як в жінки сльоза на обличчі.
Як світлої радості хвиля
Жіноче єство огортає,
То серденько ніжно співає
І щастя з"являються крила.
Хай завжди всміхається жінка,
Кохає і буде кохана,
Бо й справді вона - незрівнянна,
Коли усміхається жінка.
Жінки щасливі і нещасні,
Жінки жагучі, як вогонь,
Святі, гріховні і прекрасні,
З пестливим доторком долонь,
Із відчайдушною жагою,
З глибоким світлом таїни,
З бажанням зранити й загоїти
І не позбутися вини,
Що все не так, не так, як хочеться.
Все менше лицарства й добра,
І серцю вільно не пророчиться,
Коли іде нечесна гра.
Жінки жасминні й полинові,
Розкішні, наче літній грім,
В сльозах, в стражданнях і в любові –
Що вас тримає в світі цім?
Жінки у парі і без пари,
Приручені і перелітні,
Оті, самотністю покарані,
Оті, що в дзеркалах розквітлі.
Стаєте хижі, мов орлиці,
Щоб зберегти від горя дім,
І прокидаєтесь, як сниться
Дитячий плач у світі цім.
Я – жінка! Ви чуєте люди, я свічка,
Запалена Господом на віки.
Неправда, що я – ребро чоловіче,
Цю казку придумали чоловіки.
Я – жінка. Я річка бурхлива й неспинна,
Що в повінь зриває верхи берегів.
Хто каже, що я підкорятись повинна?
Це ще одна вигадка чоловіків.
Я – жінка. Природою створена пісня,
Яку чоловік заспівать не зумів.
Я – мрія і спогад. Майбутнє й колишнє,
Я щось незбагненне для чоловіків.
Я – жінка. Я вільна, як думка одвічна.
На думку не можна надіть кайдани.
Це ти мене в рабство продав, чоловіче.
І грішна я стала з твоєї вини.
Та я лише жінка. Я прагну кохання.
Я все пробачаю тобі наперед.
З твоєї криниці – я крапля остання.
Для вуст твоїх згірклих – я липовий мед.
Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля
І гоїти рани візьмуся тобі.
Я – непередбачена, незрозуміла,
Я плачу від щастя, сміюся в журбі.
Я – жінка. Я дійсно, слабка половина.
Нехай переможцям – лаврові вінки!
Історію творять, звичайно, мужчини,
Але лише так, як захочуть жінки!
Чому ці вірші такі популярні?
Поезія про українську жінку залишається популярною з кількох причин:
- вона передає національний характер і традиції;
- підходить для шкільних свят і виступів;
- допомагає висловити повагу до матері, дружини або доньки;
- нагадує про силу українських жінок у різні часи.
Іноді кілька щирих рядків здатні сказати більше, ніж довгі промови. У поезії це працює особливо сильно. Бо українська жінка – це не лише образ із книжки чи пісні. Це мама, яка чекає. Дівчина, яка мріє. Бабуся, яка зберігає родинні історії. І тому вірші про українську жінку з’являються знову і знову. Їх пишуть, читають, переповідають дітям. Бо про таку жінку хочеться говорити красиво. І трохи поетично. Навіть у звичайному житті.
